Студент може переглянути всі відео вашого курсу й так і не навчитися застосовувати здобуті знання на практиці. Високий відсоток проходження курсу може бути обнадійливим показником, але він не доводить, що студент здатен самостійно пригадати інформацію, розв’язати задачу й застосувати здобуту навичку. Пасивне навчання виникає тоді, коли студенти отримують інформацію з певного джерела, майже не взаємодіючи з нею.
Просте розв’язання цієї проблеми – додати практичні завдання до структури курсу. Після кожного навчального блоку студенти повинні мати змогу зупинитися й поміркувати, відповісти на запитання, вивчити матеріал, перевірити свої знання або виконати певне завдання.
Не обов’язково перетворювати кожен навчальний блок на об’ємне завдання. Можна використовувати невеликі тести, запитання для рефлексії, вправи, практичні кейси та інші завдання. У цій статті розглянемо, чому студенти стають пасивними учнями і як можна змінити структуру курсу, щоб цього уникнути.
Як зрозуміти, що у вашому курсі переважає пасивне навчання
Навіть чудово розроблений курс може не давати реальних результатів навчання. Високий відсоток переглядів відео до кінця, часті входи в систему й тривалий час на платформі свідчать про те, що студенти відвідували заняття. Однак це ще не означає, що вони вміють застосовувати здобуті знання на практиці.
Зверніть увагу на ситуації, коли студенти просто споживають контент, не закріплюючи його на практиці. Наприклад, вони активно переглядають відео, але рідко виконують завдання. Студент проходить кілька уроків, однак через брак мотивації пропускає практичну частину. Крім того, йому складно самостійно пояснити певну ідею або застосувати її в новій ситуації.
Низька активність студентів також може свідчити про брак мотивації до навчання. Відсутність коментарів до запитань для обговорення, незавершені проєкти й рідкісні запитання можуть вказувати на те, що курс не дає студентам достатніх стимулів для участі в навчальному процесі.
Також варто звернути увагу на результати після завершення курсу. Якщо студент проходить навчання, але не може самостійно виконати жодного завдання без допомоги викладача, отже, потрібних навичок так і не було опановано.
Замість того щоб орієнтуватися виключно на показник завершення курсу, порівнюйте споживання контенту з практичною діяльністю. Відстежуйте, чи намагаються студенти виконувати вправи, чи надсилають завдання, чи відповідають на запитання для перевірки пам’яті та чи застосовують знання в реальних ситуаціях.
Чому студенти воліють дивитися матеріали, а не практикуватися
Для більшості студентів перегляд матеріалів привабливіший за практичні завдання. Відео вимагає від глядача уваги, тоді як практика передбачає потребу пригадувати раніше здобуті знання, ухвалювати рішення й ризикувати помилитися. Якщо студент має змогу просто продовжити перегляд, найімовірніше, він обере саме цей варіант замість активних дій.
Проблема може бути пов’язана й зі структурою вашого курсу. Наприклад, довгі уроки дають забагато інформації ще до того, як студенти отримують змогу попрацювати з нею на практиці. Якщо вправи розміщено наприкінці модуля, вони можуть здаватися не пов’язаними з уроком, на якому було представлено відповідну навичку. Ще однією перешкодою стають об’ємні завдання, особливо якщо студенти не розуміють, з чого почати їх виконання.
Студенти також можуть пропускати практику, якщо завдання здаються необов’язковими. Якщо після відкриття вправи можна одразу натиснути кнопку «Далі», очевидно, що студент не сприймає її як важливу частину навчання. Ситуацію погіршує відсутність зворотного зв’язку або його затримка. Студенти можуть розгубитися, якщо не впевнені, чи правильно виконали завдання, а потім втратити мотивацію, так і не дочекавшись відповіді.
Нарешті, свою роль може відігравати страх. Деякі студенти неохоче виконують завдання, побоюючись осуду або негативної оцінки. Курси, у яких кожне завдання сприймається виключно як перевірка знань, не сприяють експериментам і самостійному пошуку рішень.
Запобігти пасивній поведінці можна, змінивши сам процес навчання. Допоможуть короткі уроки, розміщення практичних завдань поруч із відповідними теоретичними матеріалами, поділ складних задач на невеликі етапи та оперативний зворотний зв’язок.
Перетворіть кожен урок на практичну дію
Найпростіший спосіб боротися з пасивним навчанням – пропонувати студентам невелике практичне завдання після кожного уроку. Воно має бути достатньо коротким, щоб його можна було виконати, поки здобуті знання ще свіжі в пам’яті.
Ось проста формула ефективного навчання: Вивчення → Практика → Перевірка → Повторення.
Спочатку запропонуйте стисле пояснення теми. Потім попросіть студентів застосувати здобуті знання в невеликій практичній вправі. Після цього дайте їм змогу перевірити результат за допомогою зворотного зв’язку, прикладу або зразка правильної відповіді. Тепер студенти готові перейти до наступного уроку.
Як практичні завдання можна використовувати:
-
Коротку письмову відповідь на запитання;
-
Виконання одного етапу великого проєкту;
-
Застосування певної теоретичної моделі до реального випадку;
-
Заповнення робочого аркуша або шаблону;
-
Ухвалення рішення в межах невеликої практичної ситуації.
Не відкладайте всю практику до кінця модуля. На той момент студенти можуть забути деталі процесу, а їхня мотивація знизиться.
Уявімо, що у вас є урок про те, як складати ефективні теми електронних листів. У пасивному варіанті він може складатися з десятихвилинного відео, після якого студент просто переходить до наступного уроку. Активний варіант передбачає, що наприкінці уроку студент отримує три невдалі приклади тем листів, які потрібно покращити. Після надсилання своїх варіантів студенти мають побачити приклади відповідей із поясненнями.
Завдання не обов’язково має бути об’ємним. П’ять хвилин практичного застосування знань можуть принести набагато більше користі, ніж додаткові п’ятнадцять хвилин пояснень.
Після кожного уроку проаналізуйте його й поставте собі запитання: що студент має вміти робити після цього заняття? Розробіть практичне завдання, яке допоможе опанувати цю навичку. З часом такий підхід дасть змогу перетворити вивчення теорії на розвиток практичних умінь.
Використовуйте практику пригадування знань замість повторного перегляду
Повторний перегляд уроку допомагає краще ознайомитися з матеріалом, але не обов'язково сприяє його запам'ятовуванню. Набагато більше користі студенти отримують, коли намагаються самостійно пригадати інформацію, перш ніж подивитися правильну відповідь.
Ця техніка навчання називається практикою пригадування знань (retrieval practice). Вона найефективніша за регулярного використання в умовах, які не створюють сильного тиску на студентів.
Для практики пригадування знань можна використовувати:
-
Короткі тести після лекції;
-
Картки з ключовими визначеннями або послідовностями дій;
-
Завдання, у яких потрібно пояснити концепцію своїми словами;
-
Короткі практичні кейси, що потребують ухвалення рішення;
-
Пропозицію самостійно припустити відповідь до демонстрації правильного рішення.
Мета полягає не в тому, щоб карати студентів за помилки, а в тому, щоб спонукати їх використовувати здобуті знання.
Наприклад, після уроку, присвяченого портретам цільової аудиторії, попросіть студентів назвати три характеристики цільового клієнта, не використовуючи конспектів. Потім покажіть приклад правильної відповіді, щоб студенти могли побачити, що вони пропустили, і повторити відповідну частину матеріалу.
Тести мають допомагати в процесі навчання, а не просто перевіряти знання студентів. Пояснюйте, чому одні відповіді правильні, а інші – ні. Надавайте можливість пройти тест повторно. Не зосереджуйтеся виключно на інформації, яка знадобиться студентам надалі.
Ще один спосіб запровадити практику пригадування знань – запропонувати студентам пригадати вивчений матеріал перед наступним уроком. Достатньо витратити дві хвилини на повторення попередніх знань, перш ніж переходити до нових понять.
Краще запропонувати студентам спочатку самостійно відповісти на запитання і лише після цього повторно переглянути урок. Тут важливий сам процес відтворення інформації з пам'яті.
Зробіть початок практичного завдання простим
Студенти охочіше беруть участь у практичних завданнях, якщо розуміють, з чого почати, і можуть легко зробити перший крок. Складне або незрозуміле завдання може відбити бажання будь-що робити, навіть якщо студент добре засвоїв матеріал уроку.
Щоб усунути перешкоди для практики, передбачте для кожного завдання простий спосіб розпочати його виконання. Поясніть, як потрібно виконувати завдання, покажіть студентам наочний приклад готового результату й зазначте, скільки часу знадобиться на виконання.
Є й інші способи зробити практичні завдання доступнішими для студентів:
-
Розділяйте складні завдання на кілька етапів;
-
Використовуйте шаблони, чек-листи та приклади;
-
Пропонуйте студентам виконувати один етап перед переходом до наступного;
-
Робіть перші вправи короткими;
-
Поступово підвищуйте складність кожного наступного завдання.
Наприклад, замість того щоб просто повідомити студентам, що їм потрібно «розробити повноцінну маркетингову стратегію», запропонуйте кілька невеликих п'ятихвилинних вправ: спочатку визначити цільову аудиторію, потім обрати маркетинговий канал, після цього скласти маркетингове повідомлення і, нарешті, сформулювати мету. У результаті студенти послідовно виконають усі необхідні етапи й розроблять власну маркетингову стратегію.
Такий підхід допомагає зменшити кількість перешкод на початку роботи й дає студентам більше можливостей окремо відпрацьовувати кожну навичку. Не перетворюйте кожну вправу на складний проєкт. Коли студенти почуватимуться впевненіше під час виконання практичних завдань, можна поступово знайомити їх зі складнішими задачами.
Забезпечте оперативний зворотний зв'язок у процесі навчання
Практика найефективніша, коли студенти розуміють, чи правильно вони виконують завдання. Якщо зворотний зв'язок надходить із затримкою, студент продовжує робити помилки або навіть втрачає мотивацію до навчання, перш ніж дізнається, що саме зробив неправильно.
Не обов'язково особисто перевіряти кожну вправу. Різні завдання потребують різних форм зворотного зв'язку.
Ось кілька ефективних способів його організувати:
-
Автоматичний зворотний зв'язок у тестах;
-
Короткі пояснення правильної відповіді;
-
Зразок відповіді або приклад розв'язання завдання;
-
Чек-лист для самоперевірки;
-
Взаємне оцінювання робіт студентами;
-
Коментарі викладача до об'ємніших завдань.
Обирайте тип зворотного зв'язку залежно від складності та важливості завдання. Наприклад, для швидкої перевірки знань підійде автоматичне пояснення відповідей, тоді як підсумкове завдання потребуватиме персонального зворотного зв'язку. В останньому випадку студентам може знадобитися допомога в ухваленні рішень, оскільки єдиної правильної відповіді може не існувати.
У великих групах використовуйте масштабовані методи зворотного зв'язку. Перед надсиланням завдання можна надати студентам зразок відповіді, чек-лист і короткі критерії для самостійного оцінювання результату.
Добрий зворотний зв'язок має підказувати студентові, що робити далі. Не обмежуйтеся коментарями «неправильно» або «неправильна відповідь». Наприклад, якщо студент обрав неправильний варіант, поясніть причину помилки та вкажіть на концепцію, пов'язану з цим запитанням.
Намагайтеся надавати зворотний зв'язок якомога ближче до моменту виконання завдання. Студент повинен мати змогу виконати вправу, перевірити результат, виправити помилку й рухатися далі, не чекаючи завершення всього уроку.
Використовуйте відповідальність і соціальне навчання
Студенти, як правило, стараються більше, коли знають, що інші побачать результати їхньої роботи. Інструменти, що допомагають підтримувати відповідальність за навчання, мотивують виконувати завдання, а не просто переходити до наступного відео.
Додати соціальну практику в навчальний процес можна за допомогою:
-
Щотижневих завдань і челенджів;
-
Коротких перевірних робіт;
-
Обговорень між студентами;
-
Навчальних груп;
-
Спільних просторів для роботи над проєктами;
-
Партнерів для взаємної підтримки та контролю прогресу.
Кожне завдання має бути пов’язане з навчальною метою. Наприклад, після лекції про навички публічних виступів попросіть студентів підготувати хвилинний вступний виступ і надіслати його всій групі. Одногрупники зможуть оцінити роботу за двома критеріями, розглянутими на занятті.
Не створюйте форуми для обговорень без конкретної мети. Порожній простір для дискусій ніяк не сприяє навчанню. Студентам потрібні теми для обговорення, терміни виконання та мотивація до участі.
Підтримувати відповідальність за навчання можна й без створення цілої спільноти. Наприклад, попросіть студентів щотижня надсилати звіти про прогрес, ділитися одним виконаним завданням із партнером по навчанню або публікувати скриншот своєї роботи.
Головна ідея полягає в тому, щоб мотивувати студентів регулярно працювати й демонструвати результати. Соціальна взаємодія ефективна тоді, коли допомагає застосовувати вивчений матеріал, отримувати корисний зворотний зв’язок і продовжувати навчання.
Оцінюйте практику, а не лише споживання контенту
Якщо ви відстежуєте лише перегляди та завершення курсу, то можете пропустити найочевидніші показники реального навчання. Додайте метрики, які допоможуть визначити, чи справді студенти застосовують отриману інформацію.
До корисних показників належать:
-
Виконання вправ;
-
Кількість спроб пройти тести;
-
Надіслані завдання;
-
Завершені проєкти;
-
Участь в обговореннях;
-
Кількість повторних спроб;
-
Етапи, на яких студенти припиняють навчання перед виконанням практичних завдань.
Ця статистика допоможе виявити недоліки курсу. Наприклад, якщо багато студентів переглядають урок, але пропускають відповідну вправу, можливо, завдання надто довге, складне або недостатньо зрозуміле. Кілька спроб пройти тест із поступовим покращенням результатів, навпаки, свідчать про корисну практику з боку студентів.
Звертайте увагу на закономірності, а не на окремі показники. Низький відсоток виконання одного завдання може вказувати на недостатньо зрозумілі інструкції. Якщо ж практики бракує протягом усього модуля, це може означати, що студенти можуть продовжувати навчання, не виконуючи завдань.
Використовуйте ці показники для оптимізації навчального процесу. Скорочуйте завдання, переглядайте інструкції, додавайте приклади або розміщуйте практичні вправи безпосередньо після відповідних уроків.
Простий план, як перетворити курс на активний навчальний процес
Не обов’язково повністю переробляти весь курс. Почніть з одного уроку й знайдіть можливість запропонувати студентам відкласти перегляд матеріалів і застосувати здобуті знання на практиці.
Дотримуйтеся цього плану:
-
Проаналізуйте урок і визначте, яку навичку мають опанувати студенти.
-
Додайте одне практичне завдання, у якому потрібно застосувати цю навичку.
-
Приберіть вправи, які повторюють ту саму концепцію, але не дають додаткової користі.
-
Надайте студентам зворотний зв’язок, зразки відповідей або можливість самостійно оцінити результат.
-
Відстежуйте, чи виконують студенти завдання.
-
Звертайте увагу на те, чи припиняють студенти навчання, чи пропускають вправу або чи мають труднощі під час її виконання.
-
Коригуйте завдання з урахуванням отриманих спостережень.
Повторіть цей процес для решти уроків. Навіть невеликі зміни мають значення. Коли студенти пригадують інформацію, ухвалюють рішення, розв’язують задачі та створюють щось самостійно, вони приділяють більше часу розвитку навичок і менше – пасивному споживанню контенту.
